ОБҐРУНТУВАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПІДЛІТКАМ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

• Published in: Наукові записки Серія Психологія no. 2; pp. 24 - 29
• Main Author: Гуртовенко, Наталія Вікторівна
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: 30.09.2025
• ISSN: 2786-8672; 2786-8680; 2786-8680
• DOI: 10.32782/cusu-psy-2025-2-3

Поведінкова психотерапія з моменту свого виникнення активно використовувала класичні біхевіористські ідеї. Завдяки цьому вона успадкувала від психології поведінки прагнення до експериментальних знань, одночасно відмовляючись від вивчення психічних процесів, що не піддаються прямому спостереженню та об’єктивній фіксації. Аналіз наукових літературних джерел доводить необхідність особливого комплексного психологічного та психотерапевтичного підходу до дітей і підлітків, які мають девіантний стереотип поведінки. Оскільки поведінкова психотерапія спирається на психологію поведінки та теорії навчання, вона є досить широким поняттям, що об’єднує безліч різних підходів і методів. Історія таких методів варіюється: деякі, як-от умовно-рефлекторна терапія або систематична десенсибілізація, є досить давніми, а інші, зокрема когнітивно-поведінкова психотерапія, з’явилися нещодавно. Головна суть поведінкової психотерапії полягає в тому, що психотерапевт у співпраці з клієнтом (підлітком з девіантним стереотипом поведінки) досліджує причини та характер поведінкових проблем, які спричиняють страждання. Далі вони разом розробляють і реалізують подальший план діяльності, спрямований на усунення таких хворобливих поведінкових рис або на розвиток нових, необхідних для здорового стану, навичок. У сучасній поведінковій психотерапії термін «поведінка» охоплює не лише видимі дії, зовнішні прояви, а й увесь спектр когнітивних (розумових) та емоційних процесів, що її регулюють. Хоча усунення, наприклад, страху перед незнайомцями чи боязні отримати негативну оцінку, можна було б назвати інакше, за традицією така робота позначається як «терапія поведінки». Її мета – допомогти клієнту долати внутрішнє хвилювання, щоб він міг вільно спілкуватися з незнайомими людьми та відповідати на запитання більш авторитетних осіб.