ОСВІТНЬО-РОЗВИВАЛЬНА АКТИВНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ОБМЕЖЕНЬ

• Published in: Слобожанський науковий вісник. Серія Психологія no. 1; pp. 120 - 124
• Main Authors: Сафін, Олександр Джамільович, Тептюк, Юлія Олександрівна
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: 29.04.2025
• ISSN: 2786-8095; 2786-8109; 2786-8109
• DOI: 10.32782/psyspu/2025.1.22

Проаналізовано відмінності у прояві та детермінації освітньо-розвивальної активності здобувачів у звичайній життєдіяльності та в умовах вимушеної соціальної ізоляції. Встановлено, що в умовах самоізоляції освітньо-розвивальна активність здобувачів є вищою, ніж у звичайній життєдіяльності. Загалом прояв освітньо-розвивальної активності у здобувачів зумовлений психоемоційними станами особистості.Емпіричне дослідження характеристик освітньо-розвивальної активності в умовах вимушеної самоізоляції дозволило виявити тенденцію до підвищення її вираженості у більшості здобувачів і визначити її детермінанти. За низького ступеня її прояву вони виявилися більш чутливими до змін умов навчання, ніж високоактивні однолітки; вирізнялися вираженими реакціями фрустрації на наслідки вимушених соціальних обмежень і заміщення активності іншими її видами у сфері сімейних стосунків і здоров’я; їхні особистісні ресурси загалом та залученість особистості до процесу життя є чинниками підвищення активності, а стани психічної активації, напруги та комфортності знижують її. У здобувачів із високою освітньо-розвивальною активністю до її детермінант за умов самоізоляції можна зарахувати особистісні ресурси, основним із яких є впевненість у підконтрольності подій, а також їхню спрямованість на реалізацію професійних устремлінь і задоволення інтересів у сфері відпочинку та захоплень. Загалом вираженість освітньо-розвивальної активності у здобувачів в умовах соціальних обмежень зумовлена двома взаємопов’язаними чинниками: активністю особистості, що визначається ступенем фрустрації на наслідки соціальних обмежень, залежить від здатності проявляти активність у сферах життєдіяльності або компенсувати її іншими формами активності та використовувати особистісні ресурси; психічними станами – емоційним тонусом, комфортністю, напруженістю та інтересами, які у сукупності визначають ступінь психічної активації особистості.