ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО НАСТУПАЛЬНИХ ДІЙ

• Published in: Слобожанський науковий вісник. Серія Психологія no. 1; pp. 55 - 59
• Main Authors: Кириченко, Андрій Володимирович, Стасюк, Василь Васильович, Дикун, Володимир Григорович
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: 29.04.2025
• ISSN: 2786-8095; 2786-8109; 2786-8109
• DOI: 10.32782/psyspu/2025.1.9

У сучасних умовах боротьби за незалежність України психологічна готовність військовослужбовців до наступальних дій набуває особливого значення. Це обумовлено не лише складністю завдань, які постають перед Збройними Силами України, а й високою ціною успіху в бойових операціях, спрямованих на відновлення територіальної цілісності держави. Ефективність наступальних дій значною мірою залежить від гармонійного поєднання кількох факторів: професійної підготовки, наявності сучасного озброєння, ефективного планування, а також психологічної готовності особового складу. Вона визначає здатність військовослужбовців ефективно виконувати бойові завдання в умовах високої інтенсивності ведення наступальних дій, невизначеності, раптовості, фізичних і психологічних навантажень, а також інформаційного впливу ворога. Стан психологічної готовності дозволяє демонструвати високий рівень стресостійкості, мотивації, згуртованості та впевненості у власних силах, адже саме ці аспекти відіграють ключову роль у досягненні стратегічних і тактичних цілей.У статті розглянуто зміст та структуру психологічної готовності військовослужбовців до наступальних дій. Визначено, що структура такої готовності складається з трьох основних компонентів: мотиваційний, військово професійний (когнетивний) та емоційно-вольовий. Кожен з цих компонентів має свої складові й показники, які є критичними для досягнення високої боєздатності військових частин (підрозділів). Зокрема, психологічна готовність охоплює стресостійкість, мотивацію, здатність до адаптації в умовах бойових дій, впевненість у команді бойових побратимів та наявність чітких моральних орієнтирів. Крім того, під час аналізу виділено дві основні категорії готовності: короткочасну та тривалу, кожна з яких має свої специфічні показники та вимагає відповідних формувальних підходів для їх досягнення та підтримки.